Аїд, також Аїдоней, Гадес, Плутон — давньогрецький бог підземного світу, володар царства тіней померлих, син Кроноса й Реї, один з братів богів-олімпійців.
Аїд був, як і всі діти-боги Кроноса, народжений Реєю та проковтнутий батьком, оскільки Кронос боявся сили своїх нащадків. Останній син Реї Зевс завдяки хитрощам матері уник такої долі, виріс та визволив братів і сестер, давши Кроносу огидне пиття, від якого того знудило. Аїд допомагав Зевсу в боротьбі проти батька і влади титанів, зокрема подарував брату шолом, який робив власника невидимим. При поділі світу між богами-олімпійцями після перемоги над титанами Аїд отримав підземне царство й владу над тінями померлих. За це Аїд вважався суворим і страшним богом. Навіть ім'я його боялись вимовляти, замінюючи різними евфемізмами. Так виникла й назва Плутон — «багатий», тобто володар незліченних підземних скарбів і людських душ, — яка згодом витіснила первісне ім'я бога підземного царства. Із зміною імені відбулася зміна самого уявлення про бога. Йому почали приписувати якості бога родючості. Це пов'язується з ототожненням посмертної долі людини з долею хлібного зерна, яке ніби ховали під час посіву, щоб воно воскресло новим життям у колосі.
Подібно до давніх єгиптян, греки вважали, що царство мертвих розташовано у надрах Землі, а вхід до нього — на крайньому заході (захід — символ вмирання), за річкою Океан, що омиває Землю. Найпопулярніший міф про Аїда пов’язаний із викраданням ним Персефони, доньки Зевса і Богині родючості Деметри. Зевс обіцяв йому свою красуню-доньку, не спитавши згоди її матері. Коли Аїд силоміць забрав наречену, Деметра від горя ледве не позбулася розуму, забула про свої обов’язки і Землю охопив голод. Суперечка Аїда і Деметри з приводу долі Персефони вирішив Зевс. Дві третини року вона зобов’язана проводити з матір’ю і одну третину — з чоловіком. Так виникло чергування пор року: літо, весна, зима та осінь. Одного дня Аїд закохався у Німфу Мінту або М’яту, яка була пов’язана з водою царства мертвих. Дізнавшись про це, Персефона у пориві ревнощів перетворила Німфу на запашну рослину.
Аїд був, як і всі діти-боги Кроноса, народжений Реєю та проковтнутий батьком, оскільки Кронос боявся сили своїх нащадків. Останній син Реї Зевс завдяки хитрощам матері уник такої долі, виріс та визволив братів і сестер, давши Кроносу огидне пиття, від якого того знудило. Аїд допомагав Зевсу в боротьбі проти батька і влади титанів, зокрема подарував брату шолом, який робив власника невидимим. При поділі світу між богами-олімпійцями після перемоги над титанами Аїд отримав підземне царство й владу над тінями померлих. За це Аїд вважався суворим і страшним богом. Навіть ім'я його боялись вимовляти, замінюючи різними евфемізмами. Так виникла й назва Плутон — «багатий», тобто володар незліченних підземних скарбів і людських душ, — яка згодом витіснила первісне ім'я бога підземного царства. Із зміною імені відбулася зміна самого уявлення про бога. Йому почали приписувати якості бога родючості. Це пов'язується з ототожненням посмертної долі людини з долею хлібного зерна, яке ніби ховали під час посіву, щоб воно воскресло новим життям у колосі.
Подібно до давніх єгиптян, греки вважали, що царство мертвих розташовано у надрах Землі, а вхід до нього — на крайньому заході (захід — символ вмирання), за річкою Океан, що омиває Землю. Найпопулярніший міф про Аїда пов’язаний із викраданням ним Персефони, доньки Зевса і Богині родючості Деметри. Зевс обіцяв йому свою красуню-доньку, не спитавши згоди її матері. Коли Аїд силоміць забрав наречену, Деметра від горя ледве не позбулася розуму, забула про свої обов’язки і Землю охопив голод. Суперечка Аїда і Деметри з приводу долі Персефони вирішив Зевс. Дві третини року вона зобов’язана проводити з матір’ю і одну третину — з чоловіком. Так виникло чергування пор року: літо, весна, зима та осінь. Одного дня Аїд закохався у Німфу Мінту або М’яту, яка була пов’язана з водою царства мертвих. Дізнавшись про це, Персефона у пориві ревнощів перетворила Німфу на запашну рослину.
Цербер
Цербер, також Кербер — міфічний охоронець брами Аїду, багатоголовий пес, син Тіфона та Єхидни. Лови Кербера були останнім і найважчим подвигом Геракла. Кербер був народжений Єхидною від Тіфона і був велетенським псом з багатьма (найчастіше згадується з трьома) головами та зміями замість шерсті. Його хвіст був колючим і ним пес міг вражати противників. Кербер охороняв вхід до Аїду, не випускаючи з нього тіні мертвих і не впускаючи живих, поки вони не помруть. Але повз нього вдавалося пройти деяким сміливцям. Так Орфей присипив пса співом, а Тесей відволік увагу, кинувши смачної їжі, однак не зміг повернутися. Крім того, пес карав порушників законів Гадеса. Так він терзав Тесея, якого Гадес посадив на трон, з якого той не міг сам підвестися.
Комментариев нет:
Отправить комментарий