Посейдон — бог-володар всіх світових вод

     Посейдон — в давньогрецькій міфології — бог-володар світових вод. В римській міфології йому відповідав Нептун, у слов'ян — Цар Моря, Цар Морський. У переносному значенні Посейдон — морська стихія.

     Первісно Посейдон — племінний бог іонійців, згодом усієї Греції, син Кроноса та Реї, брат Зевса, Аїда, Гери, Деметри й Гестії, чоловік Амфітріти. Посейдона шанували також як бога землі, води, конярства, будівництва; пізніше він (як Нептун у римлян) став головним богом моря й мореплавства. Вважався батьком багатьох морських чудовиськ і кількох героїв — Тритона, Аміка, Антея, Скірона, Ота й Ефіальта, Кіклопа Поліфема й ін.

     За традиційними уявленнями Посейдон здіймав або гамував на морі бурю, викликав землетрус тощо. Рибальською острогою підіймав кораблі, що осіли на мілині або між скелями, а тим, хто зазнав корабельної аварії, посилав швидкі течії, які несли їх до безпечних берегів. Його владі підлягали острови, узбережжя й гавані, де йому споруджували храми, вівтарі, статуї та приносили в жертву білого коня, дельфіна або соснові гілки. Посейдон часто бував серед інших богів на Олімпі.

     Йому приписують створення коня і уздечки. Після перемоги олімпійців над Кроносом і титанами він поділив владу між Зевсом і Аїдом. Йому дісталося володіння водами і Посейдон звів собі в глибинах моря палац біля Евбеї. Хоч він став богом вод, але мав величезні стада білих коней з мідними копитами і золотими гривами. На золотій колісниці, запряженій морськими чудовиськами, він об'їжджав свої володіння.

     Глибоко в безодні моря стоїть чудовий палац великого брата громовержця Зевса землетрясця Посейдона. Панує над морями Посейдон, і хвилі моря слухаються найменшого руху його руки, озброєної грізним тризубцем. Там, у глибині моря, живе з Посейдоном і його прекрасна дружина Амфітріта, дочка морського віщого старця Нерея, яку викрав великий володар морської глибини Посейдон в її батька. Одного разу він побачив, як водила вона танок зі своїми сестрами нереїдами на березі острова Наксосу. Захопився бог моря прекрасною Амфітрітою і хотів вивезти її на своїй колісниці. Але Амфітріта заховалася в титана Атласа, який тримає на своїх могутніх плечах небозвід. Довго не міг Посейдон знайти прекрасну дочку Нерея. Нарешті відкрив йому її притулок дельфін; за цю послугу Посейдон помістив дельфіна серед небесних сузір’їв. Посейдон викрав в Атласа прекрасну дочку Нерея й одружився з нею.
З того часу Амфітріта живе з чоловіком своїм Посейдоном у підводному палаці. Високо над палацом шумлять морські хвилі. Сонм морських божеств оточує Посейдона, покірний його волі.

     Серед них син Посейдона Трітон, який громовим звуком своєї сурми з раковини викликає грізні бурі. Серед божеств і прекрасні сестри Амфітріти — нереїди. Посейдон панує над морем. Коли він на своїй колісниці, запряженій чудовими кіньми, мчить по морю, тоді розступаються вічношумливі хвилі й дають дорогу володареві Посейдону. Рівний своєю вродою самому Зевсові, швидко мчить він по безбережному морю, а навколо нього грають дельфіни, риби випливають з морської глибини і товпляться навколо його колісниці. Коли ж махне Посейдон своїм грізним тризубцем, тоді, неначе гори, здіймаються морські хвилі, вкриті білими гребенями піни, і лютує на морі буря. Б’ються тоді з шумом морські вали об прибережні скелі і стрясають землю. Але простягає Посейдон свій тризубець над хвилями — і вони заспокоюються. Вщухає буря, знову море спокійне, рівне, як дзеркало, і ледве чутно плюскочеться біля берега — синє, безкрає. (Міф про Посейдона)
     Багато божеств оточують великого Зевсового брата Посейдона; серед них віщий морський старець Нерей, який відає про всі глибокі таємниці майбутнього. Нереє-ві чужі неправда й обман; тільки правду відкриває він богам і смертним. Мудрі ті поради, які дає віщий старець. П’ятдесят прекрасних дочок у Нерея. Весело хлюпочуться юні нереїди в хвилях моря, сяючи серед них своєю божественною вродою. Побравшись за руки, випливають вони з морської пучини і водять танок на березі під ласкавий плескіт хвиль спокійного моря, що тихо набігають на берег. Луна прибережних скель повторює тоді звуки їх ніжних співів, подібних до тихого шуму моря. Нереїди охороняють мореплавця і дають йому щасливе плавання.

Аїд — володар царства тіней померлих. Цербер — вірний захисник

     Аїд, також Аїдоней, Гадес, Плутон — давньогрецький бог підземного світу, володар царства тіней померлих, син Кроноса й Реї, один з братів богів-олімпійців.
     Аїд був, як і всі діти-боги Кроноса, народжений Реєю та проковтнутий батьком, оскільки Кронос боявся сили своїх нащадків. Останній син Реї Зевс завдяки хитрощам матері уник такої долі, виріс та визволив братів і сестер, давши Кроносу огидне пиття, від якого того знудило. Аїд допомагав Зевсу в боротьбі проти батька і влади титанів, зокрема подарував брату шолом, який робив власника невидимим. При поділі світу між богами-олімпійцями після перемоги над титанами Аїд отримав підземне царство й владу над тінями померлих. За це Аїд вважався суворим і страшним богом. Навіть ім'я його боялись вимовляти, замінюючи різними евфемізмами. Так виникла й назва Плутон — «багатий», тобто володар незліченних підземних скарбів і людських душ, — яка згодом витіснила первісне ім'я бога підземного царства. Із зміною імені відбулася зміна самого уявлення про бога. Йому почали приписувати якості бога родючості. Це пов'язується з ототожненням посмертної долі людини з долею хлібного зерна, яке ніби ховали під час посіву, щоб воно воскресло новим життям у колосі.
     Подібно до давніх єгиптян, греки вважали, що царство мертвих розташовано у надрах Землі, а вхід до нього — на крайньому заході (захід — символ вмирання), за річкою Океан, що омиває Землю. Найпопулярніший міф про Аїда пов’язаний із викраданням ним Персефони, доньки Зевса і Богині родючості Деметри. Зевс обіцяв йому свою красуню-доньку, не спитавши згоди її матері. Коли Аїд силоміць забрав наречену, Деметра від горя ледве не позбулася розуму, забула про свої обов’язки і Землю охопив голод. Суперечка Аїда і Деметри з приводу долі Персефони вирішив Зевс. Дві третини року вона зобов’язана проводити з матір’ю і одну третину — з чоловіком. Так виникло чергування пор року: літо, весна, зима та осінь. Одного дня Аїд закохався у Німфу Мінту або М’яту, яка була пов’язана з водою царства мертвих. Дізнавшись про це, Персефона у пориві ревнощів перетворила Німфу на запашну рослину.

Цербер

     Цербер, також Кербер — міфічний охоронець брами Аїду, багатоголовий пес, син Тіфона та Єхидни. Лови Кербера були останнім і найважчим подвигом Геракла. Кербер був народжений Єхидною від Тіфона і був велетенським псом з багатьма (найчастіше згадується з трьома) головами та зміями замість шерсті. Його хвіст був колючим і ним пес міг вражати противників. Кербер охороняв вхід до Аїду, не випускаючи з нього тіні мертвих і не впускаючи живих, поки вони не помруть. Але повз нього вдавалося пройти деяким сміливцям. Так Орфей присипив пса співом, а Тесей відволік увагу, кинувши смачної їжі, однак не зміг повернутися. Крім того, пес карав порушників законів Гадеса. Так він терзав Тесея, якого Гадес посадив на трон, з якого той не міг сам підвестися.

Зевс — господар Олімпу

     Зевс, також Діос   — у давньогрецькій міфології головний з богів-олімпійців, бог грому і блискавок. Третій син титана Кроноса і титаніди Реї. Брат Аїда, Гестії, Деметри, Гери і Посейдона. Традиційним є уявлення про Зевса як верховного бога давньогрецької міфології, котрий відає усім світом, знає майбутнє, є засновником законів, захисником справедливості. Такі уявлення сформувалися у пізні періоди античності, яким передували шанування місцевих богів, злитих у єдиний образ Зевса. Найбільш відомий з них — Зевс Олімпійський.

Народження

     Батьками Зевса були Кронос і Рея. Батько знав про пророкування, яке свідчило, що один з його синів скине його. Кронос дуже боявся цього. Він сам в свій час згубив свого батька Урана – самого першого бога. Міф про Зевса свідчить, що Кронос наказав Реї приносити йому новонароджених дітей, яких він ковтав без всякої жалості. Ця доля вже спіткала Гестію, Посейдона, Деметру, Аїда і Геру.

     Рея, злякавшись за свого молодшого сина, вирішила народити його в печері на острові Крит. Кроносу вона дала камінь, обгорнутий в пелюшки, який той проковтнув, не підозрюючи про каверзу.

     Міф про народження Зевса також повідомляє про куретах – загадкових супутниках Реї. Саме вони охороняли дитини, поки той ріс на Криті. Стражники голосно лязгали бронею і щитами, якщо дитина починала плакати. Це робилося для того, щоб Кронос не почув цих криків. Міф про народження Зевса пізніше був перейнятий у греків римлянами. Вони називали цього бога Юпітером.

Дитинство в печері

     Зевс медом харчувався місцевих бджіл, який вони самі йому приносили з вуликів на горі Диктує. Одна з печер біля її підніжжя досі вважається «печерою Зевса». Коли археологи провели тут перші розкопки, вони виявили величезну кількість вівтарів і статуеток, присвячених громовержцеві. Міф про Зевса був відомий кожному жителю Еллади. Дитина також був вигодуваний молоком кози Амалфеї. Це тварина було приведено в печеру двома німфами: Адрастеей та Ідеєю. Коли Амалфея померла, її ріг був перетворений на Ріг достатку, а шкура була використана Зевсом у виготовленні щита, з яким він пішов на війну проти титанів.

Війна з титанами

     Коли Зевс виріс і змужнів, то відкрито виступив проти свого батька, не підозрював про існування сина. Він змусив Кроноса повернути назад дітей, яких той проковтнув багато років тому. Тоді вони почали війну проти батька за владу над усім світом. Міф про Зевса свідчить, що жертовник, на якому вони поклялися боротися з Кроносом, був перетворений у сузір'я.

     Війна з титанами тривала дев'ять років. Спочатку вона не виявила переможців з-за рівності сил супротивників. Діти Кроноса зробили своїм місцем проживання гору Олімп, звідки вони і керували війною. Крім Кроноса у другому поколінні богів були й інші титани, і деякі з них перейшли на бік Зевса. Головним з них був Океан, який міг керувати морями і ріками.

Циклопи і гекатонхейри

     Нарешті, Зевс зважився на крайній захід і вдався до допомоги циклопів. Вони були дітьми Урану і Геї. З самого народження вони опинилися в Тартарі, де перебували до тих пір, поки їх не звільнили олімпійці. Ці одноокі велетні викували для Зевса блискавки, які громовержець метал у своїх ворогів під час боїв. Аїду вони подарували шолом, Посейдону – тризуб. Афіна, Гефест навчилися у циклопів ремесел.

     Міф про Зевса згадує і про гекатонхейрах. Це були велетні з 50 головами і сотнею рук, укладені в надрах землі. Вони також стали союзниками Зевса. Ці гіганти відривали від гір цілі куски і кидали їх прямо в титанів, спробували взяти Олімп нападом. Колосальне бій потрясало весь світ, навіть підземний Тартар.

     Союз олімпійців дав плоди. Вони перемогли титанів і скинули їх прямо в Тартар, де ті були закуті в ланцюги. Гекатонхейри стали охороняти в'язнів, щоб ті ніколи не могли звільнитися. З цього моменту стали правити світом боги-олімпійці. Війна з титанами стала називатися Титаномахией. Згідно з міфами, вона мала місце за багато століть до появи людського роду.

Новий порядок

     Влада над світом була поділена між трьома братами. Зевс отримав панування над небом. Посейдон став володарем моря. Аїду дісталося царство мертвих. Земля була визнана загальним володінням. При цьому Зевс називався старшим з богів. Він наказував усім людським світом.

     Однак не всі були задоволені новим порядком речей. Гея не сподобалося те, як олімпійці надійшли з її дітьми-титанами. Короткий міф про Зевса, який включає в себе і цей конфлікт, розповідає про те, що богиня Землі вступила в шлюб зі страшним Тартаром. Від цього зв'язку на світ з'явився Тіфон – могутній велетень. Він уособлював всі вогненні сили землі. Новий бог спробував повалити Зевса.

     Від одного наближення Тіфона кипіли моря, і багато боги-олімпійці в жаху чекали його навали. Про все це розповідає міф про Зевса. Короткий зміст цієї нової війни є в деяких давньогрецьких джерелах, наприклад, в Теогонії. Зевс знову взявся за блискавці, з допомогою яких разив Тіфона. Велетень був переможений і назад скинутий в Тартар. Однак там він як і раніше турбує земний світ. Від його зв'язку з Єхидною з'явилося безліч чудовиськ, наприклад, триголовий пес Цербер, гідри і Химера.

Життя на Олімпі

     Зевс панував на вершині Олімпу, де його постійно оточував сонм молодших богів. Двері до його покою оповиті хмарою, яким управляють Ори. Ці богині пір року пускали на Олімп відвідувачів і відкривали вхід для богів, які спускалися на землю.

     В царстві Зевса панує вічне літо – тут немає снігу, дощу і природних катаклізмів. Син громовержця Гефест спорудив чудові чертоги, в яких боги бенкетували і проводили вільний від турбот час. Міф про Зевса (5-класники проходять за програмою цю тему) також згадує про його дружини Гери. Вона стала покровителькою людського шлюбу і народила чоловікові безліч дітей. Найвідомішою з них була дочка Геба, яка стала богинею юності і виночерпием на Олімпі.